
Re: цензії
- 12.04.2025|Андрій СодомораІ ритмів суголосся, й ран...
- 06.04.2025|Валентина СеменякЧитаю «Фрактали» і… приміряю до себе
- 05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ«Ненаситність» Віткація
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Re:цензії
Там, де двоє
Недавно запитав я у свого давнього приятеля, стовідсоткового бабія-серцеїда: цікаво, що жінки думають про нас, чоловіків? На що тертий по чужих постелях ловелас з притаманним йому сарказмом уїдливо кинув: «Та хіба жінки вміють думати…
Жінки вміють тільки любити». З почутого, виходить, – мій приятель не сприймає серйозно жінок. Я спробував заперечити, позаяк тільки вчора прочитав книжку «Танок самотнього метелика» Наталії Куліш, у якій сучасна авторка через своїх героїнь твердить протилежне на предмет того, що жінки вміють тільки любити. Жінки у приватних між собою розмовах на сторінках творів Н. Куліш так уміло передають внутрішній світ нинішнього чоловіка, куди там. У самісіньке піднебіння заглядають до своїх ріднесеньких, бачать їх наскрізь од п’ят до маківки. Письменниця у своїх оповіданнях навдивовижу влучно передає ставлення жінок до чоловіків, що вельми рідко нині зустрінеш у загалі сучукрліту.
Тішить те, що в українську літературу прийшла досі невідома письменниця, яка, на противагу авторці «Польових досліджень українського сексу», своїх героїнь пристойно, без вульгарщини та надриву емансипує, вивільняє з затертих образів красного письменства, взагальнює нарівні з чоловіками, ба навіть більше, їхній, жіночий розум, ставить вище за чоловічий. Нехай буде і так!
Уявіть собі двох жінок «бальзаківського віку» в затишній київській кав’ярні. Двоє давніх подружок, які живуть в одному місті, але зрідка бачаться ще з шкільної лави. Звісно, через повсякденні звичні клопоти, сім’ю, а насамперед – твердо бережуть, як зіницю ока, набуту кров’ю, тілом і потом кар’єру. Ніколи їм тратити час на давніх подружок. Одна з них – Мілена Чорна, шатенка, практикуючий психолог, друга – Ярина Дупляк, білявка, успішний сексопатолог. У першої – чоловік тримає модельний бізнес. Але не вдався зростом, нижчий на голову за дружину. В другої – пластичний хірург. Звати його – Василь. Отож туркочуть між собою щиро давні подружки, виявляють у розмові ерудицію, як вправні фахівці своєї справи. Розкривають найпотаємніше, що відомо жінкам даних професій.
До психолога Чорної зазвичай вчащають «чиновники, художники, шоумени, музиканти, артисти, спортсмени та її студенти». А ще, бувало: «Один письменник прийшов на сеанс до Мілени у різних шкарпетках: у білій й зеленій». Попри те, що вчить «людей доглядати за власною душею, плекати своє здоров’я», вона працює й над докторською дисертацією з умовною поки що робочою назвою, досліджує патріархальний соціум. Отже «фігурантами її аналізу» переважно є чоловіки. Серед іншого, Мілена намагається ще «збагнути й свої стосунки з чоловіком та знайти для своєї двадцятирічної доньки гарного хлопця».
На те сексопатолог Ярина Дупляк ділиться своїми ж враженнями про одного з своїх пацієнтів, п’ятдесятивосьмирічного тракториста, який під час сеансу скаржився їй, «що останні два роки щовечора, коли всі домашні лягають спати, він одягає спідницю й хустку своєї дружини і танцює по двору вальс зі стільцями». В такому віці, виявляється, в усіх чоловіків знижується рівень тестостерону, попросту кажучи розпочинається клімакс. Овва, нате: чоловіки також не вічні, як і жінки. В даному разі, що одна стать, що друга – однакові.
Про таке й трішечки інше туркочуть у затишній київській кав’ярні двоє давніх подружок, які, без сумніву, на десерт обсмоктують кожну кісточку своїх суджених половинок, а також безпосередньо їхніх спільних знайомих. І вимальовується в оповіданні «Чоловічі лекала» вельми багатозначна картина, виконана вправно, жваво, дотепно.
Оповідання «Десята паралель» Н. Куліш десь перегукується з «Сойчиним крилом» Івана Франка. І там і там твір вибудовано в епістолярному стилі. Дія між Ним і Нею, можна сказати, триває на далекій відстані (Де той Далекий Схід, а де Україна). Через палке листування обох, небайдужих одне до одного героїв, читач у захоплені поринає й довідується про незнане досі життя української наївної школярки та стрільця-радиста Олександра Шемета у В’єтнамі з 1980 по 1985 роки. Твір ущільнений, наповнений багатьма подіями, читається на одному подиху.
Так само можна сказати й про інші твори письменниці, що захоплюють своїм змістом, викладом, яскраво-точно відображають взаємозв’язок між чоловіком і жінкою на тлі сьогоднішньої вкрай неспокійної доби. Скажімо, це стосується таких оповідань, як «Чому танцює богомол», «Берці з запахом літа», «Місто зустрічі», «Хід конем», «Райські яблука» та інші.
Наталя Куліш у невеличких своїх оповіданням напродиво тонко перетинає ту невловиму межу між чоловіком і жінкою, намагається влучно передати її читачеві, мов художник малює доладно кожну пір’їнку жар-птиці.
На фото: Наталя Куліш
Коментарі
Останні події
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня